У цьому уроці ми зануримося у світ норвезьких займенників, зосередившись на особових та присвійних формах. Розуміння цих базових будівельних блоків мови є ключовим для побудови простих та складних речень, а також для ефективного спілкування з носіями мови. Ми розглянемо, як ці займенники змінюються залежно від відмінка та числа, і як правильно їх використовувати в різних контекстах.
Особові займенники в норвезькій мові відіграють ту саму роль, що й в українській – вони замінюють іменники, що позначають осіб або предмети, уникаючи повторень. Вони поділяються на форми для називного відмінка (хто? що?) та знахідного відмінка (кого? що?). Це важлива відмінність, яку слід пам'ятати при побудові речень.
Форми особових займенників у називному відмінку (nominativ) є найчастіше вживаними. Вони виступають у ролі підмета речення. Розглянемо їх у таблиці нижче:
| Українська | Норвезька (Nominativ) | Вимова (приблизна) |
|---|---|---|
| Я | [[pronounce:jeg:nn]] | [яй] |
| Ти | [[pronounce:du:nn]] | [ду] |
| Він | [[pronounce:han:nn]] | [хан] |
| Вона | [[pronounce:hun:nn]] | [хун] |
| Воно | [[pronounce:det:nn]] | [дет] |
| Ми | [[pronounce:vi:nn]] | [ві] |
| Ви (множина) | [[pronounce:dere:nn]] | [дере] |
| Вони | [[pronounce:de:nn]] | [де] |
Форми знахідного відмінка (accusativ) використовуються, коли займенник є прямим додатком до дієслова, тобто на нього спрямована дія. Ці форми часто відрізняються від номінативних, особливо у займеннику "я" та "він/вона".
| Українська | Норвезька (Accusativ) | Вимова (приблизна) |
|---|---|---|
| Мене | [[pronounce:meg:nn]] | [меґ] |
| Тебе | [[pronounce:deg:nn]] | [деґ] |
| Його | [[pronounce:ham:nn]] | [хам] |
| Її | [[pronounce:henne:nn]] | [хенне] |
| Його/Її (про речі/явища) | [[pronounce:det:nn]] | [дет] |
| Нас | [[pronounce:oss:nn]] | [ос] |
| Вас | [[pronounce:dere:nn]] | [дере] |
| Їх | [[pronounce:dem:nn]] | [дем] |
Зверніть увагу, що займенник [[pronounce:det:nn]] (воно) залишається незмінним як у називному, так і в знахідному відмінку. Це спрощує його використання, коли йдеться про нейтральні предмети або коли ви хочете уникнути вказівки на стать.
Присвійні займенники в норвезькій мові вказують на приналежність. Вони також змінюються залежно від роду та числа іменника, до якого відносяться, а також від відмінка. Ці займенники відповідають на питання "чий/чия/чиє/чиї?".
Розглянемо присвійні займенники для однини (чоловічого, жіночого та середнього роду), а також для множини. Зауважте, що форми для чоловічого та жіночого роду часто однакові.
| Українська | Норвезька (чол. рід) | Норвезька (жін. рід) | Норвезька (сер. рід) | Норвезька (множина) |
|---|---|---|---|---|
| Мій/Моя/Моє/Мої | [[pronounce:min:nn]] | [[pronounce:mi:nn]] | [[pronounce:mitt:nn]] | [[pronounce:mine:nn]] |
| Твій/Твоя/Твоє/Твої | [[pronounce:din:nn]] | [[pronounce:di:nn]] | [[pronounce:ditt:nn]] | [[pronounce:dine:nn]] |
| Його | [[pronounce:hans:nn]] | [[pronounce:hans:nn]] | [[pronounce:hans:nn]] | [[pronounce:hans:nn]] |
| Її | [[pronounce:hennes:nn]] | [[pronounce:hennes:nn]] | [[pronounce:hennes:nn]] | [[pronounce:hennes:nn]] |
| Його/Її (про речі) | [[pronounce:dets:nn]] | [[pronounce:dets:nn]] | [[pronounce:dets:nn]] | [[pronounce:dets:nn]] |
| Наш/Наша/Наше/Наші | [[pronounce:var:nn]] | [[pronounce:va:nn]] | [[pronounce:vårt:nn]] | [[pronounce:våre:nn]] |
| Ваш/Ваша/Ваше/Ваші | [[pronounce:deres:nn]] | [[pronounce:deres:nn]] | [[pronounce:deres:nn]] | [[pronounce:deres:nn]] |
| Їхній/Їхня/Їхнє/Їхні | [[pronounce:deres:nn]] | [[pronounce:deres:nn]] | [[pronounce:deres:nn]] | [[pronounce:deres:nn]] |
Важливою особливістю норвезьких присвійних займенників є те, що вони узгоджуються з іменником, який стоїть ПІСЛЯ них. Наприклад, якщо ви говорите про "мою книгу", а "книга" — це слово середнього роду (en bok), то ви скажете "min bok". Однак, якщо ви говорите про "мої книги" (flere bøker), то використовується форма множини: "mine bøker".
Розглянемо приклад узгодження присвійного займенника з іменником: "Jeg har [[pronounce:en:nn]] bil. [[pronounce:Min:nn]] bil er rød." (Я маю машину. Моя машина червона.) Тут [[pronounce:bil:nn]] (машина) – чоловічого роду, тому використовуємо [[pronounce:min:nn]]. "Hun har [[pronounce:et:nn]] hus. [[pronounce:Hennes:nn]] hus er stort." (Вона має будинок. Її будинок великий.) [[pronounce:hus:nn]] – середнього роду.
Особливу увагу слід звернути на займенники [[pronounce:hans:nn]] (його) та [[pronounce:hennes:nn]] (її). Вони НЕ змінюються залежно від роду іменника, до якого належать, а лише вказують на особу-власника. Тобто, "його книга" і "його будинок" будуть використовувати один і той же присвійний займенник.
На додаток, у норвезькій мові існує форма зворотного присвійного займенника [[pronounce:sin:nn]] / [[pronounce:si:nn]] / [[pronounce:sitt:nn]] / [[pronounce:sine:nn]] (свій). Він використовується, коли власник є підметом речення. Це відрізняє його від [[pronounce:min:nn]], [[pronounce:din:nn]] тощо. Наприклад: "Han vasker [[pronounce:sin:nn]] bil." (Він миє свою машину.) Тут [[pronounce:sin:nn]] вказує, що машина належить [[pronounce:han:nn]].
Займенники [[pronounce:dere:nn]] (Ви, множина) та [[pronounce:de:nn]] (Вони) мають відмінності у знахідному відмінку: [[pronounce:dere:nn]] залишається незмінним, тоді як [[pronounce:de:nn]] стає [[pronounce:dem:nn]]. Це поширений момент, де новачки роблять помилки.
Культурний аспект стосується використання форм ввічливості. У норвезькій мові, на відміну від деяких інших європейських мов, немає окремої форми ввічливого "Ви" для одного співрозмовника. Завжди використовується [[pronounce:du:nn]]. Форма [[pronounce:dere:nn]] застосовується виключно до кількох осіб.
Ось кілька прикладів використання займенників у реченнях:
Register to answer these questions interactively and have your exam graded.